"Скільки б ти не жив,
усе життя слід вчитися".
Давньоримськй філософ Луцій Анней Сенекаусе життя слід вчитися".
Необхідність самоосвіти продиктована, з одного боку, самою специфікою вчительської діяльності, її соціальною роллю, з іншого боку – реаліями й тенденціями неперервної освіти, що пов’язано з мінливими умовами педагогічної праці, потреба суспільства, еволюцією науки і практики, вимогами до людини, її здатності швидко й адекватно реагувати на зміну суспільних процесів і ситуацій, готовності змінювати свою діяльність, уміло розв’язувати нові складні завдання.
Педагогічна самоосвіта - це цілеспрямована і планомірна, безперервна й усвідомлена самостійна робота вчителя, спрямована на підвищення своєї професійної кваліфікації протягом його педагогічної діяльності. Самоосвіта включає удосконалення теоретичної і практичної підготовки головна мета якої отримання якісного результату в навчально-виховному процесі учнів.
Самоосвіта – по-справжньому вільний і, в той же час, найбільш складний вид освітньої діяльності, оскільки пов'язаний з процедурами саморефлексії, самооцінки, самоідентифікації і розробкою умінь і навичок самостійно набувати актуальні знання і, трансформувати їх у практичну діяльність.
"Вчитися ніколи не пізно".
Квінтіліан Марк Фабій римський оратор
"Довго сам учись, якщо хочеш навчати інших".
Григорій Сковорода (український філософ і поет)
"Без прикладів неможливо ні правильно вчити, ні успішно вчитися".
Луцій Юній Модерат Колумелла (давньоримський письменник і агроном)
